Історія коледжу

А18

В далекому 1925 році в жовтні місяці Ніжинською інспектурою народної освіти в сeл.Козелець була організована двохрічна сільськогосподарська професійна школа шляхом переведення учнів другого курсу з професійної школи с. Майнівка.

 Очолив школу, а пізніше технікум (з 1925 до 1932 року) Таран Сава Митрофанович, який мав агрономічну, а також педагогічну освіту.

Нелегка доля випала йому в той складний час створювати навчальний заклад, підбирати кадри та матеріально забезпечувати навчальний процес, але він це зробив. Було організовано навчальне господарство, яке розташовувалося на території Покорщини та мало 50 га землі, в т.ч. 40 га орної, троє коней, два кінські плуги та обладнано два навчальні корпуси з 11 аудиторіями, трьома кабінетами, в т.ч. адміністративними на території Бучковщини (нині територія морфологічного корпусу технікуму).

К1В цей час в школі навчалося 60 учнів, яких готували шість викладачів (путівник, державний архів Чернігівської області). Матеріальне оснащення навчального процесу – 50 підручників та 1 мікроскоп. Спочатку в агропрофшколі готували агрономів, а з 1927 року – молодших зоотехніків.

Перший набір на навчання здійснений у 1925 році, а перший випуск агрономів – 1926, перший випуск зоотехніків – 1929.

Приблизно в 1930 році школа реорганізована в агрозоотехнікум (ймовірно шляхом переведення в Козелець аграрних технікумів з Ніжина та Чернігова). Збільшується термін навчання учнів та їх кількість. Заняття розпочинаються з 1 жовтня і на протязі одного місяця учні під керівництвом викладачів працюють в навчальному господарстві. Одночасно збільшується штатна чисельність викладачів та працівників технікуму, в т.ч. навчального господарства. Технікум стрімко розвивається, поліпшується матеріальна база навчального процесу. В навчальному господарстві збільшується площа земельних угідь, а на території сучасних ветеринарних клінік технікуму будуються тваринницькі приміщення, виробляється свинина, яловичина, молоко, досить успішно функціонують пасіка, парникове господарство, сад. Можливо тому учнів і працівників технікуму обминув голодомор. Та, на жаль, не витримали випробувань режиму колишній директор Таран С.М., викладач Савченко С.І. Вони були репресовані та померли в таборах в 1939 та 1943 роках відповідно. Вдалося вижити репресованим викладачам Головяшкіну В.І. та Федотову К.А. Останній повернувся до технікуму після Великої Вітчизняної війни і працював до 1963 року включно.

Окрім навчання учнів, в технікумі здійснювалася також:

- підготовка селян на трьохмісячних зимових курсах з вивченням основ сільськогосподарського виробництва;

- кількарічне утримання на повному пансіоні з навчанням, проживанням, харчуванням дітей-сиріт і дітей наймитів з наступним вступом їх до технікуму;

- факультет підготовки для вступу до Київського медичного інституту.

Виховні, інші масові заходи, в тому числі виступи художньої самодіяльності, проводилися на ганку першого навчального корпусу.

Існування в 1933 році в Козельці зоотехнікуму підтверджується довідником «История городов и сел Украинской ССР, Черниговская область». На жаль, детальна інформація про діяльність технікуму в 30-і роки відсутня, т.як 22 серпня 1941 р. по навчальному закладу виданий наказ № 63 про знищення архівних документів по технікуму до 1939 року. Відомо, що після Тарана С.М. до 1938 р. керували навчальним закладом три або чотири директори (ймовірно: Бєлуха, Петренко, Шушаєв).

К2З 1938 по 1941 рік, а також в 1943 і 1944 роках, а, можливо, й до 1938 року директором технікуму був Лобода П.Є. В цей період продовжує розвиватися та зміцнюватися навчально-матеріальна база технікуму: побудований клуб біля навчального корпусу №1, в навчальному господарстві – свиноферма, конюшня, баня. Навчальне господарство придбало 2 трактори, сіялку. Значно поповнився книжковий фонд бібліотеки. Житлово-побутові умови учнів задовольнялись пятьма одноповерховими приміщеннями, пристосованими під гуртожитки і розташованими в різних місцях Козельця. Варто відмітити, що і до війни, і після навчання в технікумі було частково платним. Викладачів, співробітників та адмінперсоналу в технікумі працювало приблизно 55 осіб, в т.ч. в навчальному господарстві близько 25 осіб, переважно робітників. Учнів могло бути більше 200 чоловік, т.як отримували стипендію в розмірі 54-108 крб. в залежності від курсу навчання більше 170 учнів.

Навчання стало чотирьохрічним. На 1-й курс зараховували майже 70 учнів. Безпосередньо перед війною проводилося також навчання за заочною формою. В той час турбувалися і про естетичне виховання. Працював музично-драматичний гурток та інші об’єднання громадян. Навчально-виховний процес здійснювали 12 штатних працівників. Серед них: Глухенький Д.І., Охріменко М.С., Плужник , Резник , Мельниченко Г.Ф., Моллер, Макарець та інші.

Мирне життя колективу навчального закладу припинилося 22 червня 1941, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Багато учнів, викладачів та співробітників були мобілізовані до Червоної армії та мужньо і сміливо воювали з німецько-фашистськими загарбниками, зокрема: Красильщиков К.М., Брожко М.І., Савченко М.С., Бондар Р.Ю. Восени 1943 року, зразу після визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників, Козелецький сільськогосподарський технікум відновив роботу з підготовки кадрів. Напівзруйнувані навчальні та інші приміщення потребували ремонту, навчально-матеріальна база була фактично знищена та розграбована. Не зважаючи на всі складнощі, керівники навчального закладу: Лобода П.Є., Овдій (1944) , потім Пархоменко Ф.Є. (1944-1945), Терновський Є.В. (1945-1946), Юхно Микола Юхимович (1946-1951) - згуртували працівників та учнів на ремонтно-відновлювальні роботи. Повернулися до технікуму частина довоєнного викладацького складу, працівники та учні. Перший повоєнний випуск спеціалістів відбувся в 1945 році. Підготовка учнів проводилося спочатку в пристосованому під навчальне приміщення маєтку Дараганів на території Покорщини, а потім у відремонтованих навчальних корпусах №1 і №2. Опалювалися в той час навчальні корпуси, гуртожитки, їдальня та інші об’єкти торфом, які заготовляли власними силами працівники разом з учнями поблизу технікуму вздовж річки Остер.

В бібліотеку було зібрано кількасот навчальних посібників та книг у місцевих жителів. Молочне стадо в навчальному господарстві заново створювалося з кількох румунських телиць. В відновленні навчальних кабінетів і лабораторій, організації навчально-виховного процесу значні заслуги належали досвідченим викладачам: Шкляр О.А., Федотову К.А., Федотовій О.І., Романенко М.С., Жуку М.П., Слюзко А.М., Журавльовій Н.П. та ін.

К3Новий поштовх в розширенні навчально-матеріальної бази відбувся з призначенням на посаду директора Короля Демяна Михайловича (1951-1961). В 1951 році введена в експлуатацію електростанція технікуму. В 1952 році побудований двохповерховий гуртожиток (в 1970 році він набув статусу житлового будинку для працівників). До 1956 року капітально відремонтовані навчальні корпуси та гуртожитки. В 1955 і 1956 роках на території сучасних ветеринарних клінік технікуму побудовані тваринницькі приміщення для великої рогатої худоби та свиней. Збільшені земельні площі навчального господарства до 280 га. Навчальне господарство мало високі результати виробничої діяльності: урожайність зернових складала 22 ц/га, картоплі – 152 ц/га, надій за лактацію – 3940 л, за що двічі в (1955 і 1956) роках навчальне господарство технікуму було учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства в Москві та нагороджене Дипломами і бронзовими медалями. Учасниками виставки були викладачі Король Д.М., Кравченко Д.П., Барвінко П.І., Хорошко Я.М., Носаль І.М. В 1960 році побудовані для викладачів два фінські будинки. Дем’ян Михайлович виношував також ідею будівництва нового навчального корпусу.

К4Її вдалося втілити в життя директору Карташову Івану Івановичу, який плідно керував навчальним закладом з 1961 по 1984 рік. Спочатку в 1962 році він організував будівництво двох гуртожитків на території навчального господарства на 60 чол. кожне, а через рік - поблизу навчального корпусу №1 – гуртожиток на 80 чол. В 1962-1964 роках була створена ветеринарна клініка, яка добудовувалася та піддавалася реконструкції. З цього часу технікум починає готувати ветеринарних фельдшерів. З 1961 року ветеринарія стає основною спеціальністю для навчального закладу. З 1958 по 1963 роки також готували зооветеринарів. З 1965 по 1968 роки в технікумі працювала однорічна школа з підготовки бджолярів.

Навчальний заклад продовжує розбудовуватися: в навчальному господарстві будуються господарські приміщення (котельня, сарай, гараж на 2 бокси з майстернею), реконструюється клуб. А в 1964 році нарешті прийняте рішення будівництва в Козельці нового навчального корпусу на 600 місць, яке після вирішення значних проблем розпочате в 1965 та закінчене за 8 місяців. В рік 40-річчя технікуму один з перших його випускників професор Неговський М.О. урочисто перерізав червону стрічку та повідомив про відкриття нового навчального корпусу. В 1967 році до головного корпусу добудовано спортивний зал, бібліотеку, аудиторії. В цьому ж році побудований жіночий, в 1970 році – чоловічий гуртожитки, в 1971 році – 24-х квартирний будинок для працівників технікуму, в 1972 році – клуб-їдальня. Паралельно будувалися господарські споруди: насосна станція, напірний колектор, гаражі тощо. Частину будівельних робіт здійснювали учні під керівництвом викладачів. Одночасно проводилося озеленення території головного корпусу. Посаджено дерев та кущів більше 100 видів з Тростянецького дендропарку, Ботанічного саду, розсадників м.Києва та лісництв. Велика заслуга в цьому Шкаберди В.В., Коломійченко Г.П. та ін. викладачів, а також комсомольських лідерів: Голованя О.Т., Примака М.І., Головача М.А. Студентське містечко стало місцем не тільки для навчання, а й відпочинку учнів, викладачів, працівників технікуму та місцевих жителів. Тому цей період вважається другим народженням навчального закладу.

На інший щабель підняте навчання та виховання учнів, організованим стало їхнє дозвілля з можливістю занять у спортивних секціях, предметних гуртках та гуртках науково-технічної творчості, художній самодіяльності. Кабінети та лабораторії укомлектовуються необхідними предметами, матеріалами, меблями, технічними засобами навчання. Якісну підготовку учнів здійснюють досвідчені педагоги: Коломійченко С.І., Зубець П.І., Клименко Г.А., Гуляницький П.В., Дещенко М.П., Тарасенко П.В., Судак П.І., Нечваль В.М., Клименко Н.О., Рябець О.К., Самко Є.М., Корнійченко П.П., Пилипенко В.Ю., Марченко Р.В., Нацик А.Т., Брехунець О.С., Романенко В.А., Шевченко І.М., Волосок М.С., База Л.П., Рогоза В.І., Стрілець Л.В., Дмитренко Л.С., Шкляр О.А., Брехунець О.С., Волосок Г.Г., Орловський Б.Ф., Орловська Г.В., Тарасенко В.Й., завідуюча бібліотекою Петренко С.Г. та ін. В той час навчається в технікумі понад 520 учнів. Викладачів, співробітників та працівників навчального господарства працює більше 120 чоловік. Навчальне господарство забезпечується достатньою кількістю необхідної сільськогосподарської та іншої техніки. Зокрема, навчально-виробнича ветеринарна клініка мала в своєму розпорядженні автомобіль – ветеринарну амбулаторію, автомашину ДУК, 2 дезинфекційні установки ЛСД. Студенти технікуму оволодівають робітничими професіями: техніка штучного осіменіння, лаборанта молочної справи, нормовщика сільськогосподарських робіт та ін. Були організовані та успішно діяли курси підвищення кваліфікації ветеринарних фельдшерів. Навчальне господарство функціонує до 1981 року.

6Продовжив справу своїх попередників Соболь Михайло Олексійович, який вміло керував технікумом з 1984 по 2003 рік. В цей час здійснювалася підготовка студентів із спеціальностей: ветеринарія, зооветеринарія та товарознавство. Продовжує поповнюватися матеріальна база технікуму. Оснащується лабораторія комп’ютеризації. Здійснений великий обсяг робіт з газифікації всіх навчальних корпусів. Створені комплекси навчально-методичного забезпечення навчальних дисциплін. Талановиті педагоги, такі, як Пономаренко П.Т., Сердюк Л.С., Михайличенко Т.М., Болотненко А.І. Щуревський А.В., Соболь Т.В., Головань О.Т., Примак М.І., Кашпур Є.Д., Максимацька В.З., Флуєрар Н.І., Флуєрар М.М., Пушкар Г.І., Віктор Г.В., Петрова Н.М., Омельченко В.П., Федотов В.В., Олійник В.А., Вихор І.В. вміло передають свої знання молоді. Більшість з перерахованих викладачів працює зараз.

К5З 2003 по 2016 рік успішно керує навчальним закладом Колесниченко Юрій Миколайович. Разом з ним працюють нові педагоги, які прийшли на зміну старшому поколінню: Судак В.П., Мачача Ю.П., Піскова В.М., Філіпченко О.А., Залужна Т.С., Баринова О.А. та ін. В 2006 році технікум став структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету, здобувши підтримку, допомогу, стабільність та можливість здобуття ступеневої освіти для студентів.

Зараз до послуг 300 студентів 27 облаштованих та відремонтованих кабінетів і лабораторій, дві актові зали, одна читальна зала, 5 музеїв, в т.ч. новостворений музей історії технікуму, дві спортивні зали, гуртожиток, їдальня та інші приміщення. Здійснюють та забезпечують навчальний процес 86 штатних працівників, високопрофесійних та відданих своїй справі людей. В господарстві навчально-виробничої клініки ветеринарної медицини утримується близько 50 голів дослідних тварин. В робочому стані знаходиться автомобільна і сільськогосподарська техніка в кількості девяти одиниць та пристосування до неї. Обробляється близько 30 га сільськогосподарських угідь. Завданням колективу технікуму на сучасному етапі є максимальне використання та розвиток матеріально-технічної бази навчального закладу для якісної підготовки конкурентоздатних фахівців для аграрного сектору економіки України та підтвердження свого рейтингу. Адже технікуму є чим пишатися, в нього давня та багата подіями історія, державне визнання (Грамота Верховної ради УРСР) та його випускники: П.О.Дмитренко, Бойко А.А., В.Є.Щуревський, М.О.Неговський, І.Д.Третьяков, У.О.Притуп, О.І. Москаленко, О.Ф.Петренко, Є.Ф.Томін, В.Б.Ромаскевич, В.Д.Кульбако та багато інших серед більш ніж 11 тисяч його вихованців. І головне технікум має майбутнє.

 Презентація 90-річчя технікуму

Музей історії технікуму

Ю.М. Колесниченко

z 6b090a89

DSC02168

А41

А42

DSC02096

DSC02069