Музей Івана Миколайовича Шевченка

Категорія: Про коледж
Опубліковано: П'ятниця, 03 листопада 2017, 19:56
Перегляди: 584

Наступна

 Письменник Іван Шевченко

Диплом лауреата

 

Диплом Михайла Коцюбинського

Грамота

Грамота почесного бібліотекаря

Грамота в імя незалежної України

Почесна грамота

Диплом

диплом внз

Твори Івана Шевченка

 IMG 9490IMG 9491

 

 

Наша Земля — щедрий край на талановитих людей у розмаїтті царин історії і науки, слова, пісні, праці, мистецтва. До творчої палітри знаних краян належить і наш земляк, в минулому викладач технікуму Іван Миколайович Шевченко.  В музеї  Козелецького коледжу ветеринарної медицини зберігаються документи та творча спадщина відомого українського письменника, поета, члена Національної спілки  письменників України, козельчанина Івана Миколайовича  Шевченка. Злет душі Івана Миколайовича  знайшов своє місце у його  творчості: поезії, прозі, натхненній співпраці із талановитими людьми, селища, району і області.

Відомому українському письменнику, козельчанину Іванові Шевченку 16 вересня 2018 року  випов­нилося б 92 років. До цієї дати Іван Миколайович не дожив, завершивши свій земний шлях в останній день червня 2009 року. Але живий у нашій пам'яті образ добропорядної, відкритої людини, освітянина-трудівника, а літературна спадщина талановитого прозаїка і поета навіки закарбована у слові.

Народився Іван Миколайович Шевченко 16 вересня 1926 року в с. Макіївка на Білоцерківщині (Київська область).

Довге і безперечно змістовне життя Івана Шев­ченка, насичене трагічними і світлими подіями, ще приверне увагу літератур­них дослідників. Його доля немовби акумулювала в собі життєвий і духовний досвід покоління, за плечи­ма якого голодні 1932-1933 роки, страшна війна.

Велика Вітчизняна війна  стала для Івана Шевченка важким випробуванням. П'ятнадцятирічним хлопцем його забрали на роботи до фашистської Німеччини. Нелегка остарбайтерська доля, тяжка підневільна праця, неодноразові втечі, зрештою – штрафний табір. Про свої поневіряння під час війни, вже будучи письменником, Іван Шевченко розповів у книзі «Впоперек ночі».

А по війні де тільки не доводилось працювати: автослюсарем, на лісорозробках, на відбудові Донбасу. Закінчив гірничий технікум, гірничий факультет Київського політехнічного інституту. Працював  начальником дільниці на шахті, технічним інспектором. Лише коли здоров ′я стало підводити, переїхав до Козельця і, закінчивши педагогічний інститут, до 1986 року викладав  фізику у технікумі ветеринарної медицини, де користувався великим авторитетом і повагою як у викладачів, так і в студентів та їх батьків.

Перу письменника належать книги «Очима зеленого хлопчика». «Вектор Куксарда», «Впоперек ночі», «Зведи свій храм», "Діамантовий скрипалик», «Печатка волхва», «Бранці Тризубого Всевіда», «Троянди поміж терня», «Краплини з чистої криниці», «Далека луна за Журавлиними Бродами», «Біла зоря з туману», «Третейський суд», «Пролітають ключі», «Його величність ІІумка або Лев, який сумнівається», «Літні війни з піратами», «Гострі леза пам'яті», «Цей незвичайний Тамагочі або пригоди Лекарта», «Ошукана молитва» та інші.

Особливо письменник любив дітей, яким присвятив багато своїх творів - добрих, життєрадісних, сердечних і надзвичайно цікавих. Він завжди з радістю зустрічався з молоддю, розповідав їй не лише про своє важке, сповнене пригод і різних перипетій життя, але й про те, як  любити свій край, бути корисним суспільству й українській державі.

Іван Шевченко, як ніхто інший, відзначався фантастичною відданістю улюбленій письменницькій справі, неймовірною вимогливістю до кожного написаного слова. І це помітно по його творах.

Він охоче і залюбки допомагав знайти себе молодим літераторам, давав їм просто безцінні поради. Очолюючи літературне об'єднання ім. В. Нефеліна при редакції районної газети «Новини Придесення», Іван Шевченко був завжди чутливим до молодих талантів, вимогливим до колег по літературному цеху.

Слід сказати, що не­втомна педагогічна праця Івана Миколайовича Шевченка відзначена високим званням Заслуже­ного вчителя України. Він виго­товляв разом з учнями різ­номанітні прилади і при­строї, які допомагали в на­вчальному процесі, стенди, займався раціоналізатор­ством. Були дипломи переможців різних виставок і конкурсів технічної творчості. Користувався незаперечним авторитетом.

Письменницька діяльність Івана Шевченка – то особлива віха його біографії. Накопичивши багатий життєвий досвід і на момент приходу в літературу досконало володіючи словом, Іван Шевченко захотів поділитися своїми думками і почуттями з сучасниками, особливо з дітьми та молоддю.

Протягом 1995-1996 років на сторінках журналу «Київ» надруковано чотири статті Івана Миколайовича та два оповідання: «Три мамаї», «На чужій дорозі», його творчість оцінена редколегією журналу. І тому останні твори було надруковано під заголовком «Рубрика одного автора».

Казки написані для дітей, звучали по Київському радіо.

Ми пишаємося тим, що наша земля народжує таких людей, цікавимося їхнім життям. Вчимося у них бути людьми, любити життя, батьківщину, свій рідний край, милуватися краєвидами рідних, знайомих місць.

У народі кажуть, що кожна людина живе доти, поки про неї пам’ятають. Іван Миколайович Шевченко  заслужив собі на довгу пам’ять багатьох людей.
В цьому колі колишніх друзів, письменників, журналістів, освітян, членів його родини і шанувальників його творчості, мешканців міста і гостей сьогодні звертаємось до пам’ятних сторінок його життя і книг, численних публікацій, бо там його думки, надії, ідеали, його  світ, який він так любив і по-своєму розумів.

Поети несуть до людей відкрите серце у долонях слів, виносять на суд читача найпотаємніше і найдорожче, що є в душі. Іван Миколайович досконало володів поетичним словом, був частим гостем в бібліотеці, де відкривав студентам чарівник світ поезії.

Твори  Івана Миколайовича Шевченка вивчають  на уроках літератури в школах нашого району, читають активні читачі нашої бібліотеки, Особливо для  місцевих жителів цікава  повість «Печатка Волхва», де згадується наша місцевість «Покорщина», та як у давнину проста козачка Наталка Розум зробилась графинею Розумовською та ще й свекрухою самої цариці.

Письменник і педагог І. М. Шевченко боровся за духовне відродження своєї рідної землі. Саме таким ми назавжди запам'ятаємо світлий образ Івана Миколайовича Шевченка. Слово Івана Шевченка правдиве і художньо силь­не. Він завжди житиме у ньому і у нашій пам'яті. Пам'ять про прекрасного прозаїка, українського патріота, чудову і добру людину назавжди залишиться в наших серцях.

За життя спорудив собі найбільший пам’ятник Іван Миколайович Шевченко своїм літературним доробком. Запам’ятаймо це ім’я і маємо за обов’язок передати наступним поколінням його твори.

Ми пишаємося тим, що наша земля народжує таких людей, цікавимося їхнім життям. Вчимося у них бути людьми, любити життя, Батьківщину, свій рідний край, милуватися краєвидами рідних, знайомих місць.

У 83 роки  пішов він  з життя  незломлений духом. Його  образ живе й житиме для нас - сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні.  ім'ям  Івана Миколайовича Шевченка названа вулиця в нашому містечку. Його творчість для кожного покоління відкриватиметься новими духовними скарбами, житиме у віках, даруючи людям мудрість, мужність і красу, звеличуючи нашого земляка, який у міру свого таланту й сил збагатив і примножив здобутки української літератури.